Кот писал(а):Ибо укробеларусский по своему определению как язык селян, не имел таких.
...
Ты скоморох, когда уже научишься говорить в цифрах???

кстати я уже много раз спрашивал где финнизмы в русском литературном языке, ну или в языке бытовой, в Москве например или в тамбове, который стоит на финской земле...
Російська мова утворена від ПІВДЕННОнословянської гілки мов:
старословянської (синонім: Староболгарська мова; ISO 639-1 "Old Church Slavic")
і церковнословянської ( ISO-код такий же; англійською:"Church Slavonic language")
+ староновгород.діалект (Old Novgorod dialect) + північнорос. і південнорос.неписьмені діалекти.
Українська походить від СХІДНОсловянської групи мов:
Старо-східнослов'янська мова (синоніми: Старорутенська мова,давньоруська,давньокиївська,давньоукраїнська, старожитнаруская; ISO 639-3 "Old East Slavic or Old Ruthenian")
і рутенської мови (Ruthenian language).
Спільне в білоруській і укр. мовах з російською лише те, що укр./білор.мови і південноросійські неписьмені діалекти пішли від СХІДНОЇ гілки слов.мов: старо-східнословянської мови.
Білоруська мова походить від старо-східно-словянської мови (старожитнаруская мова).
А якщо в білоруській мові зустрічаються слова ін.слов.мови (польської), то це через те, що ці мови словянські. Но явно не зустрічаються в білоруській мові слова єврейського походження: тєрєм, тюрма, красний, краска, ручєй; джиджуцькі "денг", "алаша", "буланий"(лось) і ін. Якщо білорусів упрікати в полонізмах, то мова російських (назва: "русские") - тоді взагалі не словянська. А білоруська від словянських запозичень несловянською не стає через це. А ось в джиджутії, хто по цій же логіці - болгари івритоітильсько-фінського походження були, а потім джиджудами стали?
Кац-ап, а по якій причині російська мова не селянська? У вас навіть селяни - то "крестьянє". Церковна нація? Ггг До слова, в ті часи була лише "сільська місцевість" скрізь, а та місцевість з "сільської місцевості", що була обгороджена - називалась "городом" і "городами". То вже вожді совєцької нації зробили "село" чимось гівняним, так як "селянство" то навіть не клас був (на відміну від робітничого) для вашої партійної секти. 70-80% населення США, Ісландії, Норвегії і Данії проживають якраз в сільській місцевості ("одноповерхова Америка"). І взагалі, "одноповерхове заселення" територій (
радянською мовою це "сільські території". А людською мовою - населення цих територій не обовязково має бути зайняте в сільському господарстві, якщо промислові галузі в певному упадку (наприклад, коли в автомобільній галузі всі америк.авто в Китаї складаються), а можуть бути зайняті в третьому секторі економіки) - це суть буржуазного капіталізму, це якраз і є творення "середнього класу" - основи економіки, це суть верховенства права (сер.клас, який становить найб.частину населення якраз до цього і призводить), конкуренція (а звідси і низькі ціни і якість обслуговування.
Території при царському стані були звичайним забитим захолустям. Жили добре лише царі, огнижчани і гауляйтери (гау+сударь=государство). Точно так же як і зараз.
Взяти хоча б автомобільну промисловість:
Випуск всіх автомобілів в СРСР по роках: [2]
| 1924 рік | 1924-25рр. | 1925-26рр. | 1926-27рр.
АМО | 10 | 100 | 275 | 425 |
Ярослав.завод - | 10 | 25 | 75 |
В 1926 році американська автопромисловість побудувала 86% всіх побудованих на цей рік автомобілів в світі.[5]
Для порівняння з іншими країнами, в 1926 році виробництво автомобілів в інших країнах виглядало так:
Італія — 64 760 шт, Німеччина — 75 000 шт, Франція — 200000 шт, Англія — 198700 шт, ЗДА (Злучені Держави Америки) — 4'260'000 штук.[2]
Днем народження радянського автомобілебудування прийнято вважати дату 1 листопада 1924 року, коли була зібрана перша вантажівка АМО-Ф-15 (1,5-тонний автомобіліь з двигуном 36 кінських сил).
Декілька цитат з статті «Барахло на ходу», Виктор Шкловский, Журнал «За рулем» №1, 1928 рік:
Ми не уявляємо собі на чому ми їздимо і яким музеєм на колесах є автопарк СРСР. Машина 1914 року - рідкість. Це сама молода довоєнна машина. А не то ми їздимо на машинах 1910 року, того часу, коли автомобілізм ще ходив на четвереньках. Такі машини весь час в ремонті. Вони, як говорять водії, зроблені на соплях і мочалі. А коштує такий ремонт, як знову ж таки в гаражах говорять, "що дешевше машину було б побудувати з срібла". Ми їздимо на автомобілях, які в Америці називають "негритянськими". Автомобіль не розрахований на ремонт в кустарній майстерні. А наш автомобіль прямо везе нас до кустаря і лудильника.
Коли ви дивитесь на американську машину, то часто бачите, що у неї є сумуючий лічильник. Це - незрозуміло. Навіщо машині покажчик швидкостей - зрозуміло кожному. Але навіщо знати скільки машина пройшла верст? Для того, щоб знати коли її викинути. Якщо машина пройшла більше певної кількості кілометрів і все ще ходить, то її все-таки вигідно викинути. Вона не надійна і вже не рентабельна.
Потрібно не перетягнути час для ліквідації машини або для капітального ремонту.
Машину зараз будують так, щоб вона не зажилась більше певного часу, тобто вона не пережила би срок своєї технічної новизни. Тому можливий такий момент, коли надто капітально збудовані речі виявляться шкідливими.
Така ж жопа в Росії з автомобілями і зараз. Це не село? Я вже мовчу, що розвиток авт.промисл. почався з підробки автомобілів Форда, Фіата, і американського Autocar-5S.
Розвиток автомобільної справи (Статистичні дані Центрального Статистичного управління СРСР 1928 рік):[2]
Великобританія | Франція | Німеччина | ЗДА | СРСР
Число автомобілів в експлуатації | 1 023 700 | 891 000 | 319 000 | 22 137 000 | 20 600
Число жителів на 1 автомобіль | 34 | 46 | 196 | 5 | 7 000
Число автомобілів на 1 км2 території | 4,16 | 1,64 | 0,67 | 2,85 | 0,00097
Число автомобілів на 1 км всіх доріг | 3,58 | 3,84 | 1,51 | 4,65 | 0,006
Число автомобілів на 1 км шосейних доріг | 16,43 | 17 | 1,7 | 35,5 | 0,35
В Росії автомобільне виробництво було розпочате в 1908 році в Ризі на Русско-
Балтійському заводі, де до 1916 року було випущено лише 450 різних автомобілів.[2] Автозапчастини заводом отримувались з-за кордону.[2] Потім цей завод підбрили через націоналізацію.
(в Балтійських регіонах лише не селяни проживали! Бо якщо там селяни - то автохтонні "російскі" (русскіє) - взагалі на пітекантропів косять)
Велосипеди
Ера велосипеда в Росії починається з 1860-х років. Спершу велосипеди ввозилися зза кордону, потім їх виготовляли кустарно. При царському ладі, на території, що регулювалася російським царем, велосипедної
промисловості не існувало.[13] Два невеликих заводики — «Лейтнер»
в Ризі і «Дукс» в Москві — по суті являлись зборочними підприємствами, які працювали майже повністю на імпортних деталях.[13] Завод Лейтнера у Дерпті вважався тоді найбільшим велосипедним підприємством.[6] «Лейтнер» випускав не більше 15 000 велосипедів у рік, а «Дукс» — ще менше.[13] Тому, а також в силу своєї дороговизни велосипед був предметом розкоші.[13] У 1890-х роках у царській Росії кількість велосипедів становила 6 тисяч [6]
На початку першої світової війни завод «Лейтнера і Ко» був евакуйований до Харкова, де на його базі засновується один із потужних велозаводів країни — Харківський велосипедний завод ім. Г.І.Петровського (ХВЗ)[6]. Перший радянський велосипед зійшов з конвеєра в Харкові 13 березня 1924 року[6
Знову партійна секта націоналізувала приватне.
І знову в Балтійському регірні.
Синтетичні ароматичні речовини
В дореволюційній Росії (при царському ладі) була майже повна відсутність хімічних підприємств, а виробництва синтетичних ароматичних речовин не існувало. [14] Відомі лише одиничні факти: наприклад, в
Прибалтійському краї існувало виробництво деяких складних ефірів у фабрикантів, які виготовляли фруктові есенції.[14]
Знову прибалти!!!
Лише до кінця 1931 року, було налагоджене виробництво основних ароматичних речовин.[14]
Для прикладу, в Німеччині, ароматичні речовини і різні складні ефіри виготовлялись з 1768 року на фабриці Chiris, згодом і на фабриці Schimel, яка була заснована ще в 1829 році. В 1874 році була заснована фабрика ваніліну в Гольцміндені (Німеччина). [14] Це було перше промислове виробництво синтетичних ароматичних речовин.[14]
За період з 1880 по 1910 рр. валова вартість виготовлених в Німеччині ароматичних речовин підвищилась з суми 10 млн. німецьких марок в рік, до 50 млн. в рік.[14] За короткий проміжок часу (з 1887 по 1898 р.) в Німеччині асортимент ароматичних речовин у фірм, які торгували ними, значно збагатився цілим рядом хімічно чистих продуктів.[14]
Так хто був селом? Я ще навіть не згадував про дороги.
З дорогами і автомобілями, як і хім.промисловістю як і тоді, так і тепер ситуація була така сама як і зараз в Росії: ЖОПА (ПРИЧЕМ, С ДВУМЯ "пп") Погано інший придурок (на відміну від принцеси зоофілів) хворий "вікно в Європу рубав"..
Ще можна згадати, коли відмінили кріпацтво в Зах.Україні, а коли в царському режимі; коли бруковані дороги появились в Львові, а коли в фінських селах; коли на Прикарпатті (16-17 ст) були відкриті нафтові і газові родовища, а коли в фіно-джиджутії (60рр 19 ст);
Так хто село?
[2] Стаття «Промышленности в СССР», Проф. Е.А. Чудаков, Журнал «За рулем» №1, 1928 рік. Тираж 15 000 (сторінки: 5-6)
[5] Стаття «Автомобильная война в Соединённыш Штатах», Н.Осинский, Журнал «За рулем» №1, 1928 рік. Тираж 15 000 (сторінки: 9-11)
[6] Маслов В.І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є.І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4 (сторінки: 10, 29, 30)
[13] А.Н.Пюльккянен, В.С.Лещенко. // Спутник Велосипедиста. - Лениздат, 1960. Тираж 30 000 екз. (сторінки: 6, 7)
[14] В.И. Исагулянц // Синтетические душистые вещества. — Издательство академии наук Армянской ССР, Ереван, 1946. —831с. (сторінки: 10,11, 16, 17, 18